Як один учитель змусив увесь клас полюбити предмет

Розбір очима учня і викладача

Коли в сьомому класі у нас почалася хімія, до класу прийшла вчителька, яка одразу вибивалася з усіх шаблонів.

Їй було близько 60 років.

Вона носила перуку, незвичний одяг і поводилася зовсім не так, як інші вчителі.

Але головне — вона була абсолютно впевнена в собі. І ця впевненість відчувалася з першого уроку.

Перший урок: без страху і складності

Перше заняття було не «знайомством з предметом», а зануренням.

Жодних формул, жодного перевантаження.

Вона почала з найпростішого: що таке атоми, молекули, з чого взагалі складається світ. Показала кілька хімічних експериментів — простих, але таких, що реально захоплювали увагу. І в якийсь момент з’явилося відчуття: Це не страшно. Це зрозуміло. Це навіть цікаво. Уже тоді стало ясно — тут буде інакше.

Структура, яка працювала кожен раз

Кожен урок у неї мав чітку і незмінну структуру.

Тема, план уроку, історична довідка, пояснення від простого до складного, кожен крок прості завдання, які потрібно було виконати зразу на уроці, щоб закріпити розуміння одразу. І обовʼязково записувати конспект, який вона перевіряла на кожному уроці і давала за нього окрему оцінку.

Ми багато тренувалися. І тільки після цього з’являлися задачі складніше.

Якщо хтось не робив прості приклади — ми не йшли далі.

Вона зупинялася, розбиралася, пояснювала ще раз. Спокійно. Без тиску. І тільки коли ставало зрозуміло всім — урок рухався далі.

Учні завжди знали, куди вони йдуть і що сьогодні буде.

У якийсь момент я помітила дивну річ: весь клас почав любити хімію.

Навіть ті, хто в інших предметах постійно «плавав», тут раптом включилися. Люди перестали боятися уроків. З’явилося відчуття, що ти можеш. Що в тебе виходить. Що ти здатен розібратися.

Це був потік, у який легко було увійти — і важко з нього випасти.

Тоді я, звісно, не думала про методики чи технології навчання.

Це усвідомлення прийшло значно пізніше — вже коли я сама почала викладати і глибше занурилася в тему.

І зараз, озираючись назад, я дуже чітко бачу, що саме там працювало.

Не магія. Не «талант». А чітка, продумана логіка уроку. Рух від простого до складного. Постійна опора на розуміння, а не на запам’ятовування. І додаткові елементи, які підігрівали цікавість і тримали увагу.

Для мене як для учня, це був один із перших сильних прикладів того, як має виглядати справжнє навчання.

Навчання за такою системою - суть та переваги

Чому я взагалі вирішила розібрати цю історію, тому що цей приклад був одним із найяскравіших прикладів того, як можна викладати предмет, щоб дійсно передати знання та зацікавити учня предметом. Для мене як для репетитора, ця вчителька була одним із найкращих взірців того, що саме повинен робити компетентний вчитель. Вона випустила близько 5 потоків, зе значить, що за допомогою її підходу було навчено близько 150 учнів. Цю можель навчання може взяти собі вчитель будь-якого предмету, тому вирішила розібрати її.

Як адаптувати цю модель під себе, що важливо враховувати.

Щоб повторити цей підхід важливо не тільки побачити як це було, а й зрозуміти чому саме це спрацювало у неї

1) Реальна а не хибна цінність.

На преший погляд здається, що вона нічого такого особливого не зробила, але її справжня ціннність була у тому що вона дійсно хотіла навчити використовувати хімію у подальшому житті. Це зчитувалось у кожному кроці і в тому, як саме вона готувала кое урок. Бо учні хочуть бути: 1)Впевненими, що у них вийде, 2) Не відчувати себе тупими, 3)Дізнатись щось нове і корисне для подальшого життя.

2) Модель викладаня

Викладання заради викладання не приносить нікому жодної користі, а от щире бажання навчити поєднане з креативністю, структурним підходом та деякими елементами контролю знань, дійсно дають результат.

Порівняйте два різних підходи

3) Створення реальної цікавості

Коже урок нам було зрозуміло звідки взялось те чи інше знання та навіщо взагалі виникла потреба у ньому. Це було щось незвичайне, бо воно включало у себе елемент використання у житті. Саме це давало надію на те, що цей предмет може знадобитися у тому чи іншому місці життя. Окрім того, кожен крок був настільки прозорим, що щоб не зробити завдання, потрібно було дійсно не слухати і робити щось інше. І оскільки весь час було зрозуміло і легко, то було і цікаво.

4) Контроль розуміння на кожному етапі

Одним із ключових моментів того, що виходило навіть у двійочників було те, що вона впевнювалась, що кожен може виконати. Домашні завдання не були складнішими за класну роботу, тому можна було вдома ще раз закріпити матеріал. І це не займало супер багато часу.

5) Створення діалогу

На уроці вона задавала питання, потрібно було знаходити відповіді. Створювалась своєрідна гра. Це було і цікаво і дієво одночасно, бо вона одразу бачила хто зрозумів і одразу могла відслідквати хто не зрозумів і розібратись ще раз.

Як можна адаптувати цей підхід під різні предмети.

Подивіться далі, написала вам деякі свої ідеї щодо цього.

	Репетитор мови	Репетитор математики	Репетитор історії	Репетитор географії
1) Реальна а не хибна цінність.	1)Йдіть невеликими кроками, але чітко прорахуйтеці кроки: Що таке звук, що таке буква, що таке слово, що таке речення. Це як складати конструктор. Неможливо поставити наступну деталь, доки попередня не засвоєна. 2) Коли в учня щось не виходить, спростіть для нього це настільки, щоб вийшло. Наприклад, якщо ви намагаєтесь освоїти поняття "корінь слова", а він не може шукати корені самостійно, покажіть йому чим спільнокореневі слова відрізняються від форми слова. 3) Коли вчите мові, одразу дивіться де учень хоче використати мову, і приводьте приклади саме про це. Наприклад, він вивчає мову у школі, тоді скажіть йому, що якщо він буде знати мову гарно, у нього потім вийде дуже легко писати тексти, якщо він хоче бути письменником. Або його візьмуть у майбутньому на кращу роботу, бо побачать, що він пише грамотно.	1)Йдіть невеликими кроками, але чітко прорахуйте їх. Що таке цифра, що таке число, що таке дія, які бувають дії. Це як складати конструктор. Неможливо поставити наступну деталь, доки попередня не засвоєна. 2) Коли в учня щось не виходить, спростіть для нього це настільки, щоб вийшло. Якщо ви намагаєтесь розвʼязувати з ним рівняння, розбийте рівняння на частинки, перевірте чи він розуміє, що таке буква, чи він знає як знаходити доданки або зменшуване у рівняннях, перевірте чи він знає як розкривати дужки, чи множити. одночлени на многочлен. 3) Коли вчите математиці, одразу дивіться де учень хоче використати її, і приводьте приклади саме про це. Наприклад, учень хочу бути баскетбольним професійним членом команди. Тоді приводьте приклади про те, як він може підраховувати забиті мʼячі, або як він може розраховувати кількість тренувань для ствоення певної навички.	1. Створіть свою структуру уроку. Додайте до уроку відео матеріали та картинки. Якщоне можете їх знайти, штучний інтелект може згенерувати їх для вас. 2. Коли знаєте, звідки зʼявилось певне поняття, дайте більше інформації про це. 3. Коли розбираєте поняття, запитуйте учня привести приклади з життя, де це може зустрітися, так ви точно зорієнтуєтесь, чи він зрозумів. 4. Коли бачите, що приводить приклади легко, це знак, що можна рухатись далі.	1. Йдіть невеликими кроками. Кожне нове поняття розбирайте після засвоєння попереднього. У географії є перетин з математикою, фізикою, не пропускайте ці теми, коли бачите, що учень не розібрався з ними. І не йдіть далі, поки не впевнитесь, що він розуміє. 2. Одразу показуйте, де учень може застосувати ці знання, наприклад у подорожах.
2) Модель викладаня	1. Створіть свою структуру уроку, чітко визначтесь, що ви наприклад, розповідаєте про якесь поняття, а потім його одразу використовуєте у дуже простих вправах, щоб у учня самого виходило це зробити. 2. Коли знаєте, звідки зʼявилось певне поняття, дайте трохи історії, але буквально пару речень 3. Розроблена зарання програма дасть можливість рухатись кроками від простого до складного у темі 4. Коли розібрале невеличке поняття, зразу запитайте учня привести декілька прикладів, ви точно так зорієнтуєтесь, чи він зрозумів 5. Коли бачите, що приводить приклади легко, можна йти далі.	1. Створіть свою структуру уроку 2. Коли знаєте, звідки зʼявилось певне поняття, дайте трохи історії, але буквально пару речень. На учнів дуже класно вливає історія про те, де саме потрібні були окремі теми, щоб використовувати. Наприклад, я завжди кажу про те, що рівняння зʼявились тоді, коли потрібно було розраховувати зарання невідомі величини. Як от коли ми йдемо у магазин у не знаємо точну кількість того, що нам треба купити, або точну кількість грошей, які ми витратимо. 3. Розроблена заздалегідь програма дасть можливість рухатись кроками від простого до складного у темі 4. Коли розібрали невеличке поняття, зразу запитайте учня привести декілька прикладів, ви точно так зорієнтуєтесь, чи він зрозумів 5. Коли бачите, що приводить приклади легко, можна йти далі, або на наступне поняття, або на більш складні приклади.	1. Створіть свою структуру уроку. Додайте до уроку відео матеріали та картинки. Якщоне можете їх знайти, штучний інтелект може згенерувати їх для вас. 2. Коли знаєте, звідки зʼявилось певне поняття, дайте більше інформації про це. 3. Коли розбираєте поняття, запитуйте учня привести приклади з життя, де це може зустрітися, так ви точно зорієнтуєтесь, чи він зрозумів. 4. Коли бачите, що приводить приклади легко, це знак, що можна рухатись далі.	1. Урок повинен мати структуру, не допускайте щоб це була тільки інформація з підручника. По структурі карще засвоювати. І обовʼзково додавайте практичні завдання невеликого рівня складності. Добре, якщо їх можна застосовувати у житті. 2. Завжди майте програму навчання. І впевніться, що у ній все від простого до складного. Розбирайте кожне окреме поняття. Не думайте, що він ітак повинен знати це з іншого предмету. Краще перевіряйте і тоді ваш предмет точно буде успішним.
3) Створення реальної цікавості	Створюйте цікавість тим, що пояснюйте, анвіщо саме в житті потрібен цей шматочок теми, або правило. Показуйте, які переваги учень отримає, коли він буде це знати.	Створюйте цікавість тим, що пояснюйте, анвіщо саме в житті потрібен цей шматочок теми, або правило. Показуйте, які переваги учень отримає, коли він буде це знати.	Створюйте цікавість тим, що пояснюйте, що показуйте, які переваги учень отримає, коли він буде це знати. Я зазвичай кажу, що це дасть йому можливість у такій ситуації, ось таке рішення знайти, або знайти краще рішення, бо він має досвід.	Створюйте цікавість тим, що одразу показуйте це на практиці. Додавайте відео, фотографії, щоб окремі поняття мали сенс для учня. Наприклад, щоб показати координати, покажіть їх у веб-карті, на глобусі, приведіть приклад як це може бути використано прямо зараз.
4) Контроль розуміння на кожному етапі	Щоб проконтролювати, чи учень зрозумів, просто дайте йому схоже домашнє завдання як і на уроці. Якщо він не може його виконати, точно не зрозумів.	Щоб проконтролювати, чи учень зрозумів, просто дайте йому схоже домашнє завдання як і на уроці. Якщо він не може його виконати, точно не зрозумів.	Щоб проконтролювати, чи учень зрозумів, просто дайте питання, які точно були на уроці на домашнє завдання.	Щоб проконтролювати, чи учень зрозумів, порпосіть розвєязати якусь диттєву задачу, яка привʼязана до цієї теми. Нехай від вам побудує маршрут як він кудись їде, або виміряє скільки годин кудись їхати, або знайже, які саме дерева відносяться до лісової зони. чи щось подібне, але це повинно зробити його розумнішим.
5) Створення діалогу	Не тільки розповідайте тему, а також запитуйте учня, як він думає чому це так, або питайте повторити за вами, а потім просіть виконати частинку вправи самому	Не тільки розповідайте тему, а також запитуйте учня, як він думає чому це так, або питайте повторити за вами, а потім просіть виконати частинку вправи самому	Не тільки розповідайте тему, а також запитуйте учня, як він думає чому це так, або питайте повторити за вами, а потім просіть виконати частинку вправи самому	Не тільки розповідайте тему, а також запитуйте учня, як він думає чому це так, або питайте повторити за вами, а потім просіть виконати частинку вправи самому

Підсумуємо

Те, що тоді виглядало як «харизма вчителя»,

насправді було грамотно вибудуваною структурою навчання.

Це — одна з великих педагогічних перемог, які я винесла зі свого учнівського досвіду.

І якщо ви хочете, щоб учні:

• не боялися предмета,

• відчували прогрес,

• і реально включалися в роботу,

ця або інша логіка обов’язково має бути в ваших уроках.

Саме з таких речей і народжується відчуття:

«Я розумію. Я можу. Я в процесі реального навчання».